Сьогодні півсотні молодих людей з різних куточків України завершили навчання і вже за декілька днів розпочнуть виконувати службові обов’язки у регіональних підрозділах поліції. Серед випускників - рядова поліції Ганна Баглай, яка на початку 2022 працювала вчителькою на Київщині, де з початком повномасштабного вторгнення опинилася в окупації.

25-річна Ганна Баглай родом з Чуднівщини Житомирської області. Випробування, з якими дівчина зіштовхнулася на початку повномасштабної війни рф проти України, її не зламали, а навпаки - пробудили сили боротися за мирне життя у своїй рідній країні.

– У 2022 році я вчителювала у навчальному закладі на Київщині. Жила в Бучі. Ще 23 лютого ми з дітьми співали пісню про мир, а вже на світанку наступного дня прокинулись від вибухів, - згадує Ганна.

Тоді дівчина поспіхом зібрала необхідні речі, прихопила пухнастого улюбленця – кота Тимофія та разом з родичами, так як і сотні інших людей, терміново стали евакуюватися. Лиш на ніч зупинилися під Бучею. Але, коли село заповнила ворожа техніка з росіянами, то виїхати вже було неможливо.

– Ми збиралися купкою в одній хаті. Родичі і сусіди, дорослі і малі ми пересиджували у підвалі обстріли та авіаційні нальоти. Без світла, без зв’язку, а згодом і без газу. Виходили приготувати їжу на вогнищі і повертались назад у підвал. 85-річна бабуся, яка була з нами, розповідала, що на її долю знову припала випала велика війна. Ми знали, що зовні гинуть люди. Знали і те, що є сміливці, які намагаються виїхати, але далеко не всім це вдається, - продовжує Ганна.

Врешті, дівчина вирішила ризикнути і приєдналась пасажиркою до цивільної автоколони разом з місцевими жителями, які манівцями вибрались з окупації. Із собою мінімум речей та найцінніший кіт Тимофій. Сідати довелося у першу в колоні машину, бо в інших місця вже були зайняті.

– Їхали маршрутом, який був намальований просто від руки на клаптику якогось паперу. Всім здавалось, що він перевірений та найбезпечніший. Кругом точились бої, у населених пунктах вулиці здригались від вибухів і палали. Було страшно дивитись на розстріляні машини на дорогах з убитими ворогом людьми, які намагались виїхати. Кілька разів нашу колону зупиняли ворожі солдати у лісах, перевіряли, лякали зброєю.

Шлях, сповнений щохвилинною небезпеки, здавався безкінечним. Але врешті цивільну колону, в якій перебувала Ганна, спинили на блокпосту українські воїни. За словами дівчини, від цього радісні емоції просто захлеснули. І одразу ж з’явилося переконання, що скоро весь цей жах закінчиться. Дівчина змогла подзвонити своїм батькам і повідомити, що майже вдома.

Через деякий час Ганна разом з іншими жінками своєї родини та дітьми частина поїхала за кордон. Проте вже за місяць дівчина повернулась в Україну.

– Я не змогла здалеку спостерігати за долею своєї країни. Відчувала, що можу бути корисною тут. Хочу працювати для безпеки українців. Тому подала свою кандидатуру на конкурсний відбір до Національної поліції. У майбутньому я б хотіла продовжувати працювати з юними громадянами, але готова служити і бути ефективною так, де буду найбільше потрібна. Тепер я точно знаю, що маю внутрішню силу, яка рухає мною і ніколи не дозволить опустити руки, - зазначила рядова поліції Ганна Баглай.

Бажаємо всім нашим вмотивованим та ініціативним нинішнім випускникам успішної служби, сил та щоденної наснаги на шляху до Перемоги та миру в Україні!

Житомирська академія поліції