Наймолодший викладач Житомирської академії поліції про бойовий досвід і плани на майбутнє

Лейтенант поліції Андрій Стецюк у свої 23 роки має досвід служби спецпризначенцем і командиром мінометних розрахунків під час відрядження на схід країни у зведеному загоні поліцейських. Нині він викладач Житомирської академії поліції. 

Упродовж чотирьох місяців у 2022 році Андрій Стецюк, тоді ще поліцейський роти поліції особливого призначення ГУНП Житомирщини, разом з колегами виконував бойові завдання на деокупованих територіях Харківщини.

– Наш зведений загін увійшов у батальйон Нацполіції «Захід». Фактично, ми були першим взводом поліцейських-мінометників, - розповідає лейтенант поліції.

Тоді бойовим напрямком житомирських поліцейських були визначені населені пункти Циркуни, Руські Тишки і Черкаські Тишки. Далі – аж до кордонів українські території захопили окупанти. Для відсічі подальшого наступу спецпризначенці з колегами та у взаємодії з військовослужбовцями виконували оборонні функції. Позиції розміщення мінометів наших захисників ретельно маскувались, адже ворог «прощупував» місцевість за допомогою літальної техніки.

Тоді 20-річний Андрій дивувався цинічності і алогічності дій противника:

– Були свідками, як площу одного з населених пунктів, де взагалі не було наших позицій, обстріляли «градами». Ви розумієте? Вони «накрили» снарядами цивільних – їх обійстя і інфраструктуру центру – просто так, без всілякої військової мети. Просто аби зруйнувати, понівечити, знищити! Тоді було пошкоджено 16 людських будинків. Щоб зрозуміти масштаби, просто уявіть собі передмістя Харківщини – заможне, затишне, хат на 300-400. Так після ось таких обстрілів окупантів добре, якщо залишилось неушкодженими 5-6 будинків…

Хлопець згадує, що «особливо схильні до мистецтва» росіяни, яких вибивали із зайнятих позицій українські захисники, залишали по собі розмальовані стіни чужих обійсть. У відповідь нахабам мінометники посилали і свої дбайливо підписані «дарунки», «вітання» і «побажання».

Чотири місяці під щоденними обстрілами та в суцільній небезпеці додали молодому командиру бойового розрахунку мужності. По суті, хлопчачий азарт і завзяття, а ще дружній колектив, вочевидь, не залишали місця паніці та страху. Про те, що тримав у долоні смерть, навіть зізнався не одразу:

– Над нами вкотре літав ворожий дрон. А потім почали стріляти по нам касетними снарядами, 152-га гаубиця била, міномети… Ми сховались в укриття. Коли стихло, я вийшов на вулицю, на свіже повітря. І поки дихав і роздивлявся, «прилетіло» в сусідню будівлю. Відчуттів жодних не було. Звик уже до свисту снарядів, то, коли гепнуло, тільки присів. Потім підняв поруч із собою ось такий уламок. А взагалі, їх там таких було трохи…

До слова, 20-річний Андрій нагороджений відзнакою Національної поліції України «Знак пошани».

Привчений до служби у небезпеці, нині викладач циклу тактико-фізичної підготовки Андрій Стецюк точно знає, чому хоче навчити майбутніх поліцейських:

– Впевненість у голосі при спілкуванні, уважність до деталей у будь-яких обставинах, оперативний аналіз ситуації, варіативність рішень і прийняття законного та найбільш безпечного алгоритму дій – ось основні моменти, на яких я наголошую під час занять зі слухачами. У мене були гарні вчителі на практиці, тож переконаний, що можу і хочу передати свої знання і навички іншим. До того ж, сам я готовий вчитися і розвиватися далі. Маю амбітні плани і докладатиму максимум зусиль для їх досягнення.

Житомирська академія поліції